Оскарження заповіту в Україні: підстави, строки та практика суду
Коли і як можна оскаржити заповіт в Україні
Заповіт в Україні може бути оскаржений у суді лише спадкоємцями за законом або обов’язковими спадкоємцями, якщо їхні права порушені. Підставами для визнання заповіту недійсним є відсутність вільного волевиявлення заповідача, недієздатність, порушення форми чи порядку посвідчення, примус, обман, позбавлення обов’язкового спадкоємця спадщини. Позовна давність складає три роки з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права, але не більше десяти років від відкриття спадщини. З 4 вересня 2025 року цей строк не продовжується на час воєнного стану. Визнання заповіту недійсним тягне розподіл спадщини за законом.
Підстави для оскарження заповіту
Закон і судова практика визначають перелік підстав, за яких заповіт може бути визнано недійсним у суді:
- Волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його справжній волі.
- Заповідач був недієздатний на момент складання заповіту.
- Порушення встановленої форми або порядку посвідчення заповіту (стаття 1247 Цивільного кодексу України).
- Вчинення примусу, обману, омани, підробки підпису чи документа.
- Зловживання довірою або тяжкі обставини, що вплинули на волевиявлення.
- Порушення прав обов’язкових спадкоємців (неповнолітні діти, непрацездатні батьки або подружжя), якщо вони були позбавлені спадщини.
Кожна з підстав має бути підтверджена належними доказами. Верховний Суд у своїх постановах наголошує на необхідності ретельного аналізу конкретних обставин складання заповіту та доказів порушення закону чи прав спадкоємців.
Хто має право оскаржувати заповіт
Оскаржити заповіт можуть спадкоємці за законом, якщо заповіт порушує їхні права, а також обов’язкові спадкоємці, яких позбавили спадщини. До обов’язкових спадкоємців належать неповнолітні діти, непрацездатні батьки або подружжя. Крім того, спадкоємці мають право оскаржувати дії виконавця заповіту, якщо вони порушують їхні інтереси (стаття 1293 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 1254 Цивільного кодексу України та постанови Верховного Суду від 28.11.2018 №2-1201/2005, право скасувати заповіт належить лише самому заповідачу. Суд може лише визнати заповіт недійсним, але не скасовує його за позовом спадкоємця чи іншої особи.
Строки позовної давності: актуальні правила у 2026 році
Позовна давність для оскарження заповіту становить три роки з моменту, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, але не більше десяти років із дня відкриття спадщини. З 4 вересня 2025 року цей строк не продовжується на час воєнного стану, тому пропуск трирічного строку позбавляє права на судовий захист, навіть якщо воєнний стан триває.
Починаючи з 4 вересня 2025 року, трирічний строк позовної давності для оскарження заповіту не зупиняється на час воєнного стану. Пропуск цього строку означає втрату права на судове оскарження заповіту незалежно від обставин.
Судова практика та статистика розгляду спорів про заповіт
Верховний Суд у 2026 році ухвалив низку постанов (справи № 603/321/24 від 24.09.2026, № 518/1257/24 від 09.09.2026, № 523/14427/19 від 26.08.2026), що деталізують підходи до оцінки доказів і підстав недійсності заповітів. У постанові від 28.11.2018 №2-1201/2005 підтверджено, що суд не скасовує заповіт, а лише визнає його недійсним за наявності підстав. За статистикою 2024 року, з понад 4 200 справ про визнання заповіту недійсним було задоволено приблизно 1 300 позовів (31%). У 2024 та 2026 роках Верховний Суд ухвалював постанови щодо тлумачення змісту заповіту (справи № 755/21821/21 від 28.08.2024, № 542/790/24 від 25.02.2026).
У разі визнання заповіту недійсним, спадщина розподіляється відповідно до законодавства про спадкування. Судова практика підтверджує, що кожен випадок розглядається індивідуально з урахуванням усіх доказів і обставин.
Висновок
Оскарження заповіту в Україні можливе лише за чітко визначених законом підстав, які мають бути підтверджені доказами. Право на подання позову мають спадкоємці за законом і обов’язкові спадкоємці, якщо їхні права порушені. Необхідно дотримуватися строку позовної давності – три роки з моменту дізнання про порушення, але не більше десяти років від відкриття спадщини.
Суди ретельно досліджують обставини складання заповіту, а у разі визнання його недійсним спадщина розподіляється за законом. З 4 вересня 2025 року воєнний стан не впливає на перебіг строку позовної давності, тому спадкоємцям важливо уважно контролювати строки звернення до суду.
Поширені запитання
Які докази потрібні для оскарження заповіту?
Доказами можуть бути медичні висновки про стан дієздатності заповідача, документи про порушення форми, свідчення про примус або обман, а також експертизи щодо підпису чи справжності документа.
Які строки позовної давності для оскарження заповіту?
Строк позовної давності становить три роки з моменту, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, але не більше десяти років із дня відкриття спадщини.
Яка судова практика щодо оскарження заповітів?
Суди визнають заповіти недійсними переважно у випадках доведеного примусу, недієздатності, порушення форми чи позбавлення обов’язкових спадкоємців, а також аналізують всі докази індивідуально.
Джерела
- Цивільний кодекс України, статті 1247, 1254, 1257, 1293
- Закон України «Про нотаріат»
- Постанова Верховного Суду від 28.11.2018 №2-1201/2005
- Верховний Суд, справа № 603/321/24 від 24.09.2026
- Верховний Суд, справа № 518/1257/24 від 09.09.2026
- Верховний Суд, справа № 523/14427/19 від 26.08.2026
- Верховний Суд, справа № 755/21821/21 від 28.08.2024
- Верховний Суд, справа № 542/790/24 від 25.02.2026
- Статистика судових справ 2024 року щодо визнання заповітів недійсними
