Шлюбний договір в Україні: як укласти та які питання вирішує
Майнові питання, які вирішує шлюбний договір
Шлюбний договір в Україні дозволяє подружжю або особам, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, письмово визначити майнові права та обов’язки. У договорі сторони можуть погодити правовий режим майна, порядок користування житлом, право на утримання одного з подружжя, розподіл боргів, порядок поділу майна на випадок розірвання шлюбу, а також умови щодо часток чи корпоративних прав у спільному бізнесі. Договір набирає чинності з дня нотаріального посвідчення, якщо його укладає подружжя, або з дня державної реєстрації шлюбу, якщо підписано до шлюбу.
Мета укладення шлюбного договору та його переваги
Головна мета шлюбного договору – забезпечити передбачуваність майнових відносин між подружжям. Договір дозволяє уникнути суперечок щодо поділу майна, користування житлом, утримання одного з подружжя чи розподілу боргів. Особливо важливим він є для подружжя, яке має спільний бізнес або корпоративні права, оскільки дозволяє чітко визначити порядок володіння та розпорядження такими правами. Також шлюбний договір може містити умови щодо розподілу боргів, що знижує ризик виникнення спорів у майбутньому.
Водночас закон прямо забороняє використовувати шлюбний договір для обмеження особистих немайнових прав, зменшення обсягу прав дитини, звільнення одного з батьків від обов’язку утримання дитини або створення надзвичайно невигідного матеріального становища для одного з подружжя.
Хто має право укладати шлюбний договір і коли це можливо
Сторонами шлюбного договору можуть бути лише особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, або подружжя. Особи, які проживають разом без офіційної реєстрації шлюбу, не мають права укладати шлюбний договір. Договір можна підписати як до державної реєстрації шлюбу, так і після неї. Якщо договір укладається до шлюбу, він набирає чинності з дня державної реєстрації шлюбу. Якщо після – з моменту нотаріального посвідчення.
Усна домовленість або письмовий документ без нотаріального посвідчення не створює жодних правових наслідків. Лише нотаріально посвідчений договір має юридичну силу.
Порядок укладення та вимоги до форми шлюбного договору
- Підготовка проекту договору з урахуванням майнових питань, які сторони бажають врегулювати.
- Перевірка відповідності проекту вимогам Сімейного кодексу України щодо змісту та обмежень.
- Особисте звернення до нотаріуса для посвідчення договору.
- Підписання договору сторонами у присутності нотаріуса.
- Зберігання нотаріально посвідченого примірника договору кожною стороною.
Нотаріус перевіряє, чи не порушує договір вимог закону щодо обмежень та заборон. Без нотаріального посвідчення договір не має сили і не може бути використаний для захисту інтересів сторін.
Шлюбний договір, підписаний без нотаріального посвідчення, не має юридичної сили навіть між подружжям – такий документ не створює жодних правових наслідків і не захищає сторони у разі спору.
Обмеження щодо змісту шлюбного договору
Шлюбний договір не може містити положень, які обмежують особисті немайнові права подружжя, зменшують права дитини, звільняють одного з батьків від обов’язку утримання дитини або ставлять одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище. Закон прямо забороняє такі умови, і нотаріус не посвідчить договір із подібними положеннями.
Допускається визначення режиму майна, порядку користування житлом, розподілу боргів, а також умов щодо корпоративних прав у спільному бізнесі. Інші питання, не передбачені законом, не можуть бути предметом шлюбного договору.
Висновок
Шлюбний договір – це юридичний інструмент, який дозволяє подружжю або особам, що планують одружитися, чітко врегулювати майнові відносини. Він забезпечує захист інтересів кожної сторони, особливо у випадку розлучення чи ведення спільного бізнесу.
Укласти шлюбний договір можна лише у письмовій формі з обов’язковим нотаріальним посвідченням. Відсутність нотаріального посвідчення робить договір недійсним. Важливо враховувати законодавчі обмеження щодо змісту договору, оскільки порушення цих вимог призводить до відмови у його посвідченні або визнання недійсним.
Шлюбний договір не може порушувати особисті немайнові права, права дитини чи ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне становище. Тільки дотримання цих вимог гарантує юридичну силу документа.
Поширені запитання
Коли шлюбний договір набирає чинності?
Договір, укладений між подружжям, набирає чинності з дня нотаріального посвідчення. Якщо договір підписано до шлюбу, він діє з дня державної реєстрації шлюбу.
Чи можуть співмешканці укласти шлюбний договір?
Ні, укласти шлюбний договір можуть лише особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, або подружжя. Співмешканці не мають такого права.
Які питання не можна врегулювати шлюбним договором?
Не можна обмежувати особисті немайнові права, зменшувати обсяг прав дитини, звільняти одного з батьків від обов’язку утримання дитини чи ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище.
Джерела
- Сімейний кодекс України, стаття 92 визначає, хто має право укладати шлюбний договір.
- Стаття 93 та 98 Сімейного кодексу України містять обмеження щодо змісту договору.
- Стаття 94 Сімейного кодексу України встановлює вимогу нотаріального посвідчення договору.
- Стаття 95 Сімейного кодексу України регулює момент набрання чинності шлюбним договором.
- Стаття 97 Сімейного кодексу України визначає перелік майнових питань, які можна врегулювати договором.
